Як переживати час Великого посту так, щоб він був духовно корисним? Здається, тема, що їсти (чи не їсти) уже частково закрита: не їсти одне одного, як казав святий Іван Золотоустий. Але все ж чим є правдивий піст для людини, зараз і завжди? Про це в щомісячній програмі у прямому ефірі «Живого телебачення» говорить Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав.
Час Великого посту, якщо його окреслити військовими категоріями, — це „курс молодого бійця“, період, коли ми вчимося, — каже Блаженніший Святослав. — Християнське слово „аскеза“ означає вправу. І в часі Великого посту ми вчимося панувати над собою, над своїми вадами й пристрастями, вчимося вдосконалюватися у своєму духовному християнському житті. Тому Великий піст — це час праці над собою.
Під час курсу молодого бійця цей боєць готується до справжньої битви: він мусить навчитися користуватися зброєю, співдіяти зі своїми товаришами, підтягнути свою фізичну форму — все це потрібно для того, щоб осягнути перемогу в тій битві, до якої він готується і у яку вступить. Так само можна говорити і про наше християнське життя: ми повинні навчитися долати нашого ворога, — ворога, який не є з плоті і крові, ворога, який навіює нам всякі грішні пропозиції і бажання, який панує над нами через наші особисті слабкості. Тому в часі Великого посту треба вчитися його перемагати, — перемагати свої вади і недоліки, вчитися керувати собою, щоб перемагати диявола та його слуг, перемагати самих себе і бути добре підготовленими до щоденного християнського життя й після посту».
Блаженніший Святослав наголошує, що будь-який піст — це не про їжу, а про стосунки: з Богом, зі собою, з ближніми. Тому «вправами» посту є молитва, стриманість і милостиня.
«Звернімося до думок і науки тих, хто переміг у боротьбі, — досвідчених борців із людським гріхом і тих, хто є для нас прикладом християнської святості. Я погоджуюся із твердженням, що піст — це не про їжу, це — про стосунки. І коли ми говоримо про різні вправи, які треба опанувати, зокрема під час Великого посту, ми говоримо про молитву, піст і милостиню. Молитва — це впорядкування наших стосунків із Богом. Коли говоримо про піст як стриманість, то говоримо про впорядкування стосунків із самим собою, коли ж про милостиню, то це про впорядкування стосунків із ближніми.
Немає значення чи перебуваємо в мирних часах, чи у військових обставинах — ми завжди живемо в цих трьох вимірах, у трьох стосунках. Ми завжди спілкуємося з Богом. Завжди людина несе зі собою власний внутрішній духовний світ. Як кажуть, від себе не втечеш. Ну й завжди довкола нас є люди, яких ми зустрічаємо. Тому ми справді будемо постити, якщо будемо впорядковувати ці наші стосунки».
Стандартне запитання про відмову від м’ясної їжі в часі посту Блаженніший Святослав переформульовує так: «Є дуже відома фраза Івана Золотоустого: „Що з того, що ви не їсте м’яса, якщо ви з’їдаєте одне одного“. Думаю, це дуже влучно віддзеркалює навіть зміст тої стриманості в їжі, яку ми практикуємо в часі Великого посту.
Пригадую пораду мого духовного отця, коли я був ще малим хлопцем і вчився дотримуватися посту: „Ніколи не роби собі таких постанов на час Великого посту, які не плануєш виконувати, коли він закінчиться“.
Отож хтось у часі посту кидає курити — і не може дочекатися того дня, коли вже буде можна. Те ж стосується їжі: не їли-не їли — і на Великдень так наїлися, що мало не померли».
«Це означає, що в такому випадку піст не приніс жодної користі, — каже Предстоятель. — А ті постанови і вправи, які людина виконувала, були неправильними і цілком непотрібними — це була пуста трата сил.
Щоби правильно пережити духовний час Великого посту, ми завжди радимо на його початку порадитися з духівником чи священником, до якого часто ходите до сповіді. Це потрібно, щоб вибудувати собі ту програму, яка потрібна саме вам і яка б відповідала стану вашого життя, здоров’я і душі, щоб у часі Великого посту ви навчилися панувати саме над тими проблемами, які особисто для вас є причиною гріха. Це так само, як із лікарем, який обстежує, ставить діагноз і приписує певне лікування, якого мусимо дотримуватися, щоб покращити своє здоров’я. Так цей „терапевтичний“ вимір часу Великого посту може стати для нас доброю нагодою навчитися вести здоровий спосіб духовного життя, коли цей піст закінчиться. Коли здобудемо потрібні навички і навчимося керувати собою, лише тоді зможемо сказати, що той піст справді приніс плоди. Що я чомусь навчився, пройшов „курс водіння“ собою, а набуті навички будуть корисними й тоді, коли цей піст завершиться».
